Про стару вербу.
… Верба. Вона у літню днину
Людей від спеки вітами вкривала.
Її любила молодь, як дитину
Хоча вона, стара, про це й не знала.
І ось не має нашої красуні.
Не зашумить привітно, як було.
Разом із квітнем входячи в село.
Хтось просто порубав її на дрова
І може навіть з нашого села.
Хай та людина взагалі чудова,
Та в той момент неправою була
Перший вірш відомої поетеси Лиманщини Зінаїди
Біляй , який багато років, як коштовну
реліквію зберігали разом з її особистими
фото, листівками та листами в родині мешканців
с. Ямпіль Дружини Марії Панасівни та її доньки Тарасової Людмили. Вони часто навідувалися до Зінаїди Василівни в
гості. За їх словами ці зустрічі завжди були світлі, теплі, радісні.
.
Немає коментарів:
Дописати коментар