Радість дзвінкого дитинства

Світ барвистий, веселковий

Різно-різно кольоровий,.

І на цій планеті діти

В мирі й дружбі хочуть жити

Викинемо це сміття і змінемо своє життя! Бібліотечний non-stop

Мета акції:   інформування молоді про негативний вплив тютюну на здоров"я не лише того, хто палить, але й оточуючих;

 інформування про ризик розвитку залежності від тютюну, набуття нових та ускладнення наявних захворювань.

Виховна:

Формування у підлітків якостей сильної особистості та здатності протистояти тютюновій індустрії.

Профілактична:

Попередження паління серед підлітків та учнівської молоді. 

«Вчителі віри Християнської»

Щорічно 24 травня всі слов’янські країни вшановують пам’ять святих рівноапостольних Кирила і Мефодія. За різними історичними джерелами видатні візантійські просвітителі Кирило і Мефодій дали поштовх для розвитку східнослов’янської писемності, перекладаючи церковнослов’янською мовою богослужебні книги та Євангеліє, відкриваючи при церквах школи. Вони також упорядкували слов’янський алфавіт, заклали основу для подальшого удосконалення кирилиці, якою як національним алфавітом сьогодні користуються понад 250 млн. людей і яка стала третім офіційним алфавітом Європейського Союзу після латини і грецького письма.

Здобутки рівноапостольних Кирила і Мефодія стали тим культурним підґрунтям, з якого поширилося християнство.

Князь Володимир, якого в ряді джерел називають не інакше як Володимир Красне Сонечко, має дуже важливу роль в хрещенні Київської Русі.

 День ангела Володимира ми відзначаємо велике свято - День Хрещення Русі.

Князь Київський Володимир Святославович, онук Ольги, народився близько 960 року. Він був князем у Новгороді, але, побоюючись підступних задумів старшого брата - захопити всі землі руські, втік до варягів. А через два роки повернувся з дружиною і пішов війною на Київ. Володимир у 978 році став володарем Київської держави. Він вів успішні війни з сусідами, приєднуючи нові землі. У 988 році князь Володимир, син Святослава, прийняв історичне рішення про хрещення Русі, хрестився сам, з дружиною й боярами. При хрещенні він отримав ім'я Василь. А за дійство, яке відбулося у водах Дніпра, коли хрещення прийняли всі, князя люди стали називати «Великим».

 Князь Володимир не тільки сам навернувся до християнства, але й посприяв тому, що християнство стало державною релігією Київської Русі. Після свого хрещення Володимир наказав киянам хреститися, а поганських ідолів скинути у Дніпро. Місце, де були хрещені діти Володимира Великого в Києві, досі називається Хрещатиком. Святе Хрещення прийняли після Києва жителі Новгорода і Смоленська, Полоцька і Турова, Пскова, Луцька, Володимира-Волинського, Чернігова, Курська, Ростова Великого та інших міст.

Релігійна реформа князя Володимира докорінно і назавжди змінила ідеологію держави. Християнізація вводила Давньоруську державу до кола християнських країн світу, зробивши можливими рівноправні відносини між нею і Візантією, іншими державами. Володимир організував шлюби своїх дітей з монаршими особами провідних країн Європи. Оскільки вчення візантійської церкви підтримувало монарше право на владу, київські князі знайшли в ній ту ідеологічну опору, якої раніше не мали

Володимира, як і Ольгу, канонізовано католицькою і православною церквами як рівноапостольного святого. "Він є новим Костянтином великого Риму, що охрестився сам й охрестив люди свої, — і сей так учинив, подібно йому", - говорить про князя літопис. Перші свідчення про вшанування святості київського князя Володимира Святославича датуються XIV століттям.

Зінаїда Біляй. "Про стару вербу."

     Про стару вербу.

… Верба. Вона у літню днину

Людей від спеки вітами вкривала.

Її любила молодь, як дитину

Хоча вона, стара, про це й не знала.

І ось не має нашої красуні.

Не зашумить привітно, як було.

І не одягне вже зелену сукню,

Разом із квітнем входячи в село.

Хтось просто порубав її на дрова

І може навіть з нашого села.

Хай та людина взагалі чудова,

Та в той момент неправою була

Перший вірш відомої поетеси Лиманщини Зінаїди Біляй , який  багато років, як коштовну реліквію  зберігали разом з  її  особистими фото, листівками та листами в  родині мешканців с. Ямпіль Дружини Марії Панасівни та її доньки Тарасової Людмили.  Вони часто навідувалися до Зінаїди Василівни в гості. За їх словами ці зустрічі завжди були світлі, теплі, радісні.   

.

У жорнах репресій

Тіла в репресіях понівечені були, 

Та душі чисті світять нам до нині...

Список відомих місць поховання жертв тоталітарних репресій

Меморіальне поховання	Зображення	Короткі відомості	Розташування
		Биківна Київ Найбільше в Україні місце поховання жертв масових  політичних репресій 1937–1941 років. Близько 100  тисяч похованих. Встановлені прізвища 14191 похованих.  В 1994 році створений Биківнянський меморіальний  комплекс жертвам комуністичного режиму.	Біля селища  Биківні на  околиці Києва 50°28′ пн.  ш. 30°42′ сх. д.
		Розстріляне  відродження(Київ) Братське поховання 28 діячів культури, письменників,  науковців, розстріляних 15—17 грудня 1934 року. Їх було  зарито вночі на Лук'янівському цвинтарі, місце вказане  дружиною Григорія Косинки. Братством Андрія  Первозданного 18 грудня 1994 року на цьому місці був  встановлений великий дерев'яний хрест з переліком всіх  страчених[6].	Лук'янівський  цвинтар (Київ),  біля ділянки № 7 50°28′09″ пн.  ш. 30°27′24″ сх. д.
		Рутченкове поле (Донецьк) Весною 1989 року під час розкопок було виявлено більш  ніж 500 останків людей. 16 вересня 1989 року останки  перепоховані в двох братських могилах. У 2005 році на  місці поховання встановлено пам'ятник жертвам  політичних репресій[7].	Район селища  шахти № 11 в  Кіровському районі  Донецька
		Вінницькі поховання(Вінниця) У травні 1943 року було виявлено 91 масове захоронення  і ексгумовано 9 439 тіл. За результатами сучасних досліджень,  вважається, що загальна кількість репресованих в Вінниці і  області сягає близько 20 000 чоловік[8].	Парк культури і  відпочинку,  колишній міський  цвинтар, сад по вул. Підлісній
		Урочище Дем'янів лаз (Івано-Франківськ) Знайдені і ідентифіковані 524 кістяки людей. Встановлені  прізвища 422 страчених. В 1970 році після передачі на  Радіо Свобода, поховання зачистили бульдозерами. В  1998 році недалеко від поховань відкрили меморіальний  комплекс «Дем'янів лаз»[9].	Урочище біля  Івано-Франківська 48°56′35″ пн. ш.  24°40′06″ сх. д.
		Урочище  Саліна (Добромиль) У червні 1941 року в урочищі Саліна, що в  Старосамбірському районі Львівської області, і тамтешній  соляній шахті органами НКВС було страчено близько 3600  чоловік[10].	Урочище поблизу села Солянуватка 49°35′00″ пн. ш.  22°45′54″ сх. д.
		Тюрма  на Лонцького              (Львів) У червні 1941 року працівниками НКВС було розстріляно  близько 1000 в'язнів[11][12]. З 2009 року — національний  музей-меморіал пам'яті жертв окупаційних режимів  «Тюрма на Лонцького».	Львів , вул. Степана Бандери, 1
		Трагедія Луцької в'язниці  (1941)(Луцьк) 23-24 червня 1941 року органами НКВС розстріляно  близько 2 тисяч в'язнів Луцької в'язниці.[13]	Монумент жертвам  НКВСівських катів  у Луцьку. 50°44′13″ пн.  ш. 25°19′22″ сх. д.
		Микулинецький  цвинтар Тернопіль Лише 1941 року в міській в'язниці НКВС замордовано  близько 500 галичан.[14]	Курган із хрестом  на місці поховання  жертв сталінського  терору (1939–1941) 49°32′26″ пн.  ш. 25°32′08″ сх. д.
		Урочище Триби,  Макухівка(Полтава) Протягом 1937–1938 років на Полтавщині було  репресовано понад 10 тисяч громадян. Основні  поховання здійснювалися в піщаному кар'єрі  поблизу села Макухівка. Наприкінці 1980-х років  поховання знищили. 17 квітня 1990 року залишки  близько 200 осіб перепоховані в урочищі Триби[15].  В 1995 році на місці перепоховання відкрили  меморіальний комплекс[16].	Поблизу сел а Макухівка 49°35′39 ″ пн. ш. 34°37′48″  сх. д. Урочище Триби  («Воєнсторой»)  в 100 метрах від автотраси Київ —  Харків, біля села Копили
		Урочище Суча  балка(Луганськ) У 1937–1942 роках на території балки силами НКВС  таємно були розстріляні і поховані понад 2 тисяч  жителів Луганщини. За ініціативи Луганського  товариства «Меморіал» на місці масових поховань  1937 року в Сучій балці у 1997 році коштом  «Меморіалу» і мерії Луганська встановлені  поминальний хрест і арка. Хрест чотири рази  відновлювався після нападів вандалів[17].	Урочище на Гострій  могилі, околиця  Луганська 48°31′20″ пн.  ш. 39°20′46″ сх. д.
		П'ятихатки (Харків) За даними КДБ у Харкові і Старобільську було  розстріляно 3 820 інтернованих польських  офіцерів[18]. Загалом на цвинтарі у Харкові  поховані 4300 розстріляних НКВС поляків та  близько 3000 представників різних національностей  колишнього СРСР[19]. Меморіальний комплекс  на місці поховання був відкритий 17 червня 2000  року за ініціативи президентів України та Польщі.	Лісопаркова зона,  6-й квартал лісопарку 48°24′49″ пн.  ш. 33°42′10″ сх. д.
		Хмельницький У Хмельницькій області за неповними даними  жертвами політичних репресій стали понад 120  тисяч осіб, з них загинуло понад 53 тисячі чоловік[20] . Одне з місць таємного поховання — спеціальний  об'єкт колишнього обласного управління НКВС, де  наприкінці 1960-х років побудовано Центральний універмаг.	Меморіал  «Ангел Скорботи» вул. Проскурівська,  61 49°25′19″ пн.  ш. 26°59′25″ сх. д.
		Одеса Згідно з даними, отриманими в результаті роботи  державної комісії Кабінету Міністрів України , в братських могилах на 135 ділянці Другого  християнського цвинтаря знаходяться останки  3000-6000 людей[21]. 30 жовтня 1997 на одній  з братських могил, де покояться останки ексгумованих  147 розстріляних встановлено пам'ятний знак з трьох  хрестів[22].	Друге  християнське  кладовище,  135 ділянка
		Черкаси В період з 5 серпня 1937 року по 27 листопада 1938  року в Черкасах було розстріляно щонайменше  1144 особи[23]. Пам'ятний знак в Соборному парку  встановлений в 2006 році в пам'ять про жертв  Голодоморів та політичних репресій на Черкащині[24].	Старий єврейський  цвинтар по вул.  Тараса Шевченка
		Умань Поховання розстріляних жертв репресій проводилось  на території двору колишнього приміщення міського  відділу НКВС та на території, яка до нього прилягала,  а також на Міщанському кладовищі, де поховані  останки 1402 чоловік[23]. Пам'ятник жертвам  репресій встановлений на території католицького  (міщанського) кладовища по провулку Залізняка.	Братська могила  на території  католицького  (міщанського)  кладовища  (пров. Залізняка)
		Житомирі Бердичів У Житомирській окрузі в 1937–1938 роках були  розстріляні не менше 15 тисяч жителів і таємно  поховані старому єврейському кладовищі та на  території нині діючого тубдиспансеру[25]. На  підставі даних з протоколів засідань Київської  «трійки» УНКВС, Московської «двійки» і актів про  приведення цих рішень до виконання у Житомирі  та Бердичеві тільки за період з 5 серпня по 31 грудня  1938 року розстріляно не менше 901 людей[23].	Північно-східна  околиця  Староєврейського  кладовища (Житомир, Путятінський  провулок)
		Ковель 23 червня 1941 року енкаведистами були розстріляні  в'язні Ковельської тюрми. На сьогодні немає жодних  документів про кількість загиблих[26].	Поховання на  міському цвинтарі  зруйноване  більшовиками  в 1944 році. Хрест  на місці поховання  знову встановлено  в 1990-х
		Чернігів За один тільки 1937 рік на Чернігівщині було репресовано  понад 9,5 тисяч чоловік[27]. Основним місцем масових  поховань розстріляних НКВС чернігівців був лісовий  масив поблизу села Халявин Чернігівського району[28].	20-й кілометр  Гомельського  шосе, біля села  Халявин 51°35′34″  пн. ш. 31°17′30″ сх. д.
		Суми Свято-Покровська каплиця в пам'ять жертв трагічних подій  минулого століття побудована у жовтні 2008 року на місці  вівтаря зруйнованої Покровської церкви. Каплиця стала  символом пам'яті про всі зруйновані святині Сумщини.	Центральне міське  кладовище 50°54′27″ пн.  ш. 34°47′48″ сх. д.
		Дніпро 26 листопада 2005 року біля залізничного вокзалу  на Привокзальній площі встановлено пам'ятний хрест.	9-й кілометр  Запорізького шосе
		Біла  Церква За період з 5 серпня по 31 грудня 1938 року розстріляно не  менше  177 людей[23].	Місця поховання  розстріляних  людей знаходяться  в центрі міста,  забудовані житловим  фондом
		Маріуполь У 1937 році на Маріупольщині було репресовано близько  35 тис. чоловік — керівників, інженерів, вчителів, військових,  моряків, робітників, селян — головним чином німців і греків.	Одне з місць  поховання —  Театральний сквер  у Маріуполі
		Заліщики Улипні 1941 року НКВСівці на залізничному мосту  Кострижівка-Заліщики облили пальним, підпалили (за іншими даними підірвали) та скинули у ріку вагони з кількома сотнями політичних в'язнів[29].	Жертовний хрест  в пам'ять про  трагедію на березі  Дністра. 48°38′32″ пн.  ш. 25°43′35″ сх. д.
		Тюрма на Стрийській (Дрогобич) За період з 22 червня по 29 червня 1941 року розстріляно в'язнів внутрішньої тюрми НКВС. 1 липня 1941 року з приходом німців виявлено 74 трупи.[30] З 24 серпня до 30 вересня 1990 року на території навчального корпусу педуніверситету викопано кісткові останки 486 осіб.[31] В одному з підвальних приміщень корпусу є криниця завглибшки 32 метри, у якій, за попередніми даними, можуть бути останки ще 1,5 тисячі осіб.[32] На даний момент відомі, але ще не розкопані місця інших таємних поховань: на території дрогобицьких «Бригідок» (приблизно 10 тисяч), три поховання в кінці вул. Івана Франка (на території нинішнього відпочинково-розважального комплексу «Залісся»), на єврейському цвинтарі по вул. Пилипа Орлика, дві могили на міському цвинтарі на вул. Трускавецькій, біля Старого Села у протитанкових ровах, на Млинках на горі Тептюж.[31]	Подвір'я сучасног о корпусу  педагогічного  університету по  вулиці Стрийській, 3. 49°21′07″ пн.  ш. 23°30′45″ сх. д.

Відомо, що розстріли й масові безіменні поховання здійснювалися в 30—40-х роках також у Кам'янці-Подільському (поблизу села Кам'янка), Нікополі, Ніжині Чернігівської області, Золочеві та Стрию Львівської області, Чорткові, Бережанах, Кременці Тернопільської області, інших містах і селищах.