«Три колоски, закуті дротом»

 Голодомори, голодомори,
Все до зернини взяли з комори,
Взяли з комори все до зернини,
Все до зернини в неньки й дитини
В неньки й дитини із України.
 Борис Олександрів

Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор.

Тільки на початку 90-х років ХХ століття Україні, та й усьому світу було повернуто правду про голодомор. Пам’ятником безневинно загиблих стала народна книга – меморіал „ 33-й:

голод ” . До неї увійшла тисяча свідчень жертв цієї трагедії. У книзі досліджуються злочинні дії

геноциду українського народу, організованого тоталітарним режимом. Наведені тут документи і матеріали ЦК КП(б)У засвідчують жорстоку політику комуністичного режиму щодо українського села.

  Бібліотекар  за допомогою книжкової виставки  «Плаче свічка, стікає по серцю» розповіла читачам, що мало знайдеться в історії не тільки України, а й світу таких трагедій, як голодомор 1932- 1933-го. 

Жахливі і вражаючі статистики цих років. За один рік загинула п’ята частина сільського населення України. Штучний голод, за різними оцінками, забрав від семи до десяти мільйонів життів українців. В Україні щохвилини вмирало голодною смертю 17 людей, за годину – тисяча, за добу – 24 тисячі. І це далеко не остаточна цифра.

  Мільйони людей, які загинули в 1933 році голодною смертю, не могли безслідно розчинитися в часі і просторі. Про них пам’ятають ті, хто вижив, - їх діти та онуки.Тільки виповівши минулі страждання, викричавши давній біль, крок за кроком пройшовши  заново хресну дорогу своєї далекої і близької історії, віднайде себе наш народ, гідний прекрасної  долі.