Голодомори, голодомори,
Все до зернини взяли з комори,
Взяли з комори все до зернини,
Все до зернини в неньки й дитини
В неньки й дитини із України.
Борис Олександрів
Це було не
стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор.
Тільки на початку 90-х років ХХ століття Україні, та й усьому світу було повернуто правду про голодомор. Пам’ятником безневинно загиблих стала народна книга – меморіал „ 33-й:
голод ” . До неї увійшла тисяча свідчень жертв цієї трагедії. У книзі досліджуються злочинні дії
геноциду українського народу, організованого тоталітарним режимом. Наведені тут документи і матеріали ЦК КП(б)У засвідчують жорстоку політику комуністичного режиму щодо українського села.
Бібліотекар за допомогою книжкової виставки «Плаче свічка, стікає по серцю» розповіла читачам, що мало знайдеться в історії не тільки України, а й світу таких трагедій, як голодомор 1932- 1933-го.
Жахливі і
вражаючі статистики цих років. За один рік загинула п’ята частина сільського
населення України. Штучний голод, за різними оцінками, забрав від семи до
десяти мільйонів життів українців. В Україні щохвилини вмирало голодною смертю
17 людей, за годину – тисяча, за добу – 24 тисячі. І це далеко не остаточна
цифра.
Мільйони
людей, які загинули в 1933 році голодною смертю, не могли безслідно розчинитися
в часі і просторі. Про них пам’ятають ті, хто вижив, - їх діти та онуки.