«Професії наших прадідів» Історична онлайн сторінка

З роду в рід кладе життя мости

Без коріння саду не звести

Без стремнини човен не пливе

Без коріння сохне все живе.

Нездоланна сила ремесла

Поряд із землеробством, скотарством та іншими галузями господарства українці здавна займалися різноманітними ремеслами й промислами.

    

Гончарство — обробка глини та виготовлення різноманітного кухонного посуду, а також цегли, кахлів та іншої кераміки. Гончарні вироби на території України, що належали до трипільської культури, вжевизначалися вишуканістю форм, цікавою озлобленістю.

Українські гончарі виробляли різноманітний посуд для приготування, зберігання й подачі на стіл тих чи інших страв (горшки, миски й полумиски, глечики, макітри, ринки, гладишки, тикви, барильця, довжанки, баньки, куманці), а також декоративний посуд, кахлі, черепицю, цеглу, дитячі іграшки тощо

Майже в кожному селі були розташовані, як правило на околиці,

 кузні — звичайно зрубні, вкриті гонтом або дошками будівлі,

 у яких були горно

Ковалі здавна виготовляли зброю та різноманітні речі

 господарського призначення (сокири, ножі, молотки, лопати, сапи

 лемеші, цвяхи, замки, клямки, залізні ворота й огорожі, стремена

 тощо). Важливим видом ковальства були підковка коней.

Ковалі завжди вважалися поважнимилюдьми на селі, їх навіть 

трохи боялися. 

           Згадаймо  Гоголівського 

                                       коваля Вакулу

Ткацтво – найдавніше ремесло, яким займалися українські жінки. 

Тканини виготовляли спочатку для власного вжиткуТканини в домашніх

 умовах виготовляли в основному з льону, конопель, вовни

. Повсякденні потреби та наявність сировини зумовили побутування ткацтва

 як основного виду діяльності жінок. Практично у кожній хаті у ХVIII ст. був

 ткацький верстат. Крім простого ткацтва та тканин з вибивним узором

 на Україні виготовляли узорні тканини з орнаментом, . Вибивний узор,

 замінений у багатьох місцевостях вишиванням,

Полотно вибілювали мочінням у воді, сушили на сонці та 

згортали в сувої. Кількість сувоїв полотна у скрині чи виробів

 з нього свідчили про працелюбність жінок, їхню

майстерність.

Теслярство — один із найбільш масових деревообробних промислів; зведення житлових та інших споруд, господарських будівель тощо. Народними майстрами-теслями у XVII ст. було зведено багато унікальних споруд, зокрема відомий Новомосковський собор (без жодного цвяха), фортифікаційні козацькі укріплення, що викликали подив іноземних фахівців. Із поширенням на Україні заробітчанства сільські теслі й столяри, об'єднуючись в артілі, будували водяні млини та вітряки, зводили церкви, монастирі та інші монументальні споруди

Столярство — вид деревообробного промислу; виготовлення хатнього начиння — лав, ослонів, скринь, столів, табуреток та стільців, мисників, ліжок, а також віконних рам та рамок для вуликів, дерев'яних  частин борін та плугів тощо

Стельмаство — деревообробний промисел, пов'язаний з виготовленням транспортних засобів — возів і саней, а також коліс, полоззя, дуг тощо
Бондарство — вид деревообробного промислу, пов'язаний з виготовленням місткостей — бочок, діжок, барил, цебер тощо

Плетіння — кустарний промисел по виготовленню господарсько-побутових та художніх виробів з різноманітної еластичної сировини.

 На Україні має багаті й давні традиції

Як сировину для П. використовували лозу, кору певних дерев,

 насамперед молодої липи (лико) та берези (береста, луб), верболоз, хвойну та дубову скіпку, коріння ялини, сосни тощо. Із дранки — тонких фанероподібних дощечок, які відщеплювали від товстих колод, ретельно обстругували і розпарювали у печі, гнули короби для сівби - 

сіяники. З вужчих і тонших смужок дранки, дуба, лика плели різноманітні кошелі та кошики. Останні часто робили із лози з корою,виконували стіни клунь, хлівів та кошар, живоплоти тощо. З лози та інших

 матеріалів плели рибальське знаряддя.

Одним із найдавніших та найулюбленіших зайнять українців

 було бджільництво  

 Свого часу Тарас Шевченко говорив, що для правильної 

взаємодії з бджолами людина мусить бути не тільки удачною,

 а й лагідною та праведною.

Пасічник на селі - філософ ,  заможна, поважна людина.

«Хата як писанка»

Мальовничість українських осель, їхнє барвисте оздоблення часто зустрічається в художніх творах українських письменників, поетів. Що ж так вражало митців? Немає сумніву: це – декоративний розпис! Головним різновидом декоративного розпису є настінний розпис. Жінки та дівчата розмальовували хати зовні: під стріхою (як фриз), навколо вікон, дверей та на віконницях. А найбільша увага приділялася розпису хати всередині, особливо печі, яка прикрашалася пишними букетами квітів. Розписували стіни, де зображувався килим

Як зберегти і передати нащадкам надбання національної культури, виплекану українським народом. Що треба зробити, щоб не всихало життєдайне джерело народної мудрості та творчості?

 Завітайте до нашої бібліотека і ми допоможемо Вам знайти у книгах традиційну етнокультурну  інформацію, першооснову  справжнього патріотизму.

.