Гончарство
— обробка глини та виготовлення різноманітного кухонного посуду, а також цегли,
кахлів та іншої кераміки. Гончарні вироби на території України, що належали до
трипільської культури, вжевизначалися вишуканістю форм, цікавою озлобленістю.
Українські
гончарі виробляли різноманітний посуд для приготування, зберігання й подачі на
стіл тих чи інших страв (горшки, миски й полумиски,
глечики, макітри, ринки, гладишки, тикви, барильця, довжанки, баньки, куманці),
а також декоративний посуд, кахлі, черепицю, цеглу, дитячі іграшки тощо
Майже в кожному селі були розташовані, як правило на околиці,
кузні — звичайно зрубні, вкриті гонтом або дошками будівлі,
у яких були горно
Ковалі здавна виготовляли зброю та різноманітні речі
господарського призначення
(сокири, ножі, молотки, лопати, сапи
лемеші, цвяхи, замки, клямки, залізні
ворота й огорожі, стремена
тощо). Важливим видом ковальства були підковка коней.
Ковалі завжди вважалися поважнимилюдьми на селі, їх навіть
трохи боялися.
Згадаймо Гоголівського
коваля Вакулу
Ткацтво –
найдавніше ремесло, яким займалися українські жінки.
Тканини виготовляли
спочатку для власного вжиткуТканини в домашніх
умовах виготовляли в
основному з льону, конопель, вовни
. Повсякденні потреби та наявність сировини зумовили
побутування ткацтва
як основного виду діяльності жінок. Практично у кожній хаті
у ХVIII ст. був
ткацький верстат. Крім простого ткацтва та тканин з вибивним
узором
на Україні виготовляли узорні тканини з орнаментом, . Вибивний узор,
замінений у
багатьох місцевостях вишиванням,
Полотно вибілювали мочінням у воді, сушили на
сонці та
згортали в сувої. Кількість сувоїв полотна у скрині чи виробів
з нього
свідчили про працелюбність жінок, їхню
майстерність.
Теслярство — один із найбільш масових деревообробних промислів; зведення житлових
та інших споруд, господарських будівель тощо.
Народними майстрами-теслями у XVII ст. було
зведено багато унікальних споруд, зокрема відомий Новомосковський собор (без
жодного цвяха), фортифікаційні козацькі укріплення, що викликали подив іноземних
фахівців. Із поширенням на Україні заробітчанства сільські теслі й столяри,
об'єднуючись в артілі, будували водяні млини та вітряки, зводили церкви,
монастирі та інші монументальні споруди
Столярство — вид деревообробного
промислу; виготовлення хатнього начиння — лав, ослонів, скринь, столів,
табуреток та стільців, мисників, ліжок, а також віконних рам та рамок для
вуликів, дерев'яних частин борін та плугів тощо
Стельмаство — деревообробний
промисел, пов'язаний з виготовленням транспортних засобів — возів і саней, а
також коліс, полоззя, дуг тощо
Бондарство
— вид деревообробного промислу, пов'язаний з виготовленням місткостей — бочок,
діжок, барил, цебер тощо
Плетіння — кустарний промисел по
виготовленню господарсько-побутових та художніх виробів з різноманітної
еластичної сировини.
На Україні має багаті й давні традиції
Як
сировину для П. використовували лозу, кору певних дерев,
насамперед молодої
липи (лико) та берези (береста, луб), верболоз, хвойну та дубову скіпку, коріння ялини, сосни тощо. Із дранки — тонких фанероподібних дощечок, які відщеплювали від товстих колод, ретельно
обстругували і розпарювали у печі, гнули короби для сівби -
сіяники. З вужчих і
тонших смужок дранки, дуба, лика плели різноманітні кошелі та кошики. Останні
часто робили із лози з корою,виконували стіни клунь, хлівів та кошар, живоплоти
тощо. З лози та інших
матеріалів плели рибальське знаряддя.
Одним із найдавніших та найулюбленіших зайнять українців
було бджільництво
Свого часу Тарас Шевченко говорив, що для
правильної
взаємодії з бджолами людина мусить бути не тільки удачною,
а й
лагідною та праведною.
Пасічник на селі - філософ , заможна, поважна людина.
«Хата як писанка»
Мальовничість українських осель, їхнє барвисте
оздоблення часто зустрічається в художніх творах українських письменників,
поетів. Що ж так вражало митців? Немає сумніву: це – декоративний розпис!
Головним різновидом декоративного розпису є настінний розпис. Жінки та
дівчата розмальовували хати зовні: під стріхою (як фриз), навколо
вікон, дверей та на віконницях. А найбільша увага приділялася розпису хати
всередині, особливо печі, яка прикрашалася пишними букетами квітів. Розписували
стіни, де зображувався килим
Як зберегти і передати нащадкам надбання національної культури, виплекану українським народом. Що треба зробити, щоб не всихало життєдайне джерело народної мудрості та творчості?
Завітайте до нашої бібліотека і ми допоможемо Вам знайти у книгах традиційну етнокультурну інформацію, першооснову справжнього патріотизму.
.
